Великобичківська територіальна громада

23.03.2022 12:46

Для мене це щастя що можу заснути, а не слухати: "Тривога! Тікаймо!".

Вимушені переселенці які продовжують прибувати до громади мають свої зворушливі історії існування в умовах війни.

Пані Олена яка приїхала з міста Києва разом з племінницею і дітьми розповіла подробиці з життя, які вона пережила від самого початку війни до переїзду в безпечне місто. 

"Життя в приватному будинку стало нестерпним від постійних обстрілів ракет. По кілька разів лунала повітряна тривога, але гірше те, що з нашої сторони підходили вороги і ми боялися за себе і дітей. Цілковито без знайомств вдалось приїхати до вокзалу. З труднощами сіли в поїзд.  При собі мали рюкзак з документами, одягом і кішку Іриску.  Всю дорогу волонтери годували нас і дітей. Сюди приїхали й одразу поселились. Ми дуже вдячні що є проживання, тому що фактично працюю я одна, а на одну мою зарплату ми б тут довго не прожили.   

Умови перебування влаштовують, тепло тут і затишно. Ми не відпочивати приїхали і розуміємо, що такі умови які є, це дуже добре. Дякую що прихистили і мою кішку Іриску, бо її не було на кого лишити. 

Задоволені безкоштовним харчуванням і чудовим обслуговуванням. Ми прекрасно розуміємо, що вчителі які цілодобово чергують і розв'язують всі наші проблеми - тяжко працюють.

Щиро дякуємо всім працівникам які забезпечують належні умови перебування, а також місцевим мешканцям за гостинність".