Великобичківська територіальна громада

Ботанічна пам’ятка природи «Секвоя»

Секвоя — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Затверджена в мережі територій та обʼєктів природно-заповідного фонду місцевого значення Закарпатської області.

У 1920 році на суцільному зрубі було створено тимчасовий розсадник, де було висіяно насіння різних порід дерев, у тому числі секвої. З того посіву до наших днів залишилися ці чотири дерева-гіганти.

Природоохоронний статус надано згідно з рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 18.11.1969 р. № 414 «Про організацію фауно-флористичних заказників та взяття під охорону пам'яток природи на території Закарпатської області», рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.10.1984 р. № 253 «Про мережу об'єктів природно-заповідного фонду» та Положенням про ботанічну пам’ятку природи місцевого значення «Секвоя» затвердженого розпорядженням голови Закарпатської державної адміністрації від 15.03.2021 року № 187, з метою збереження у природному стані чотирьох екземплярів секвоядендрона велетенського або мамонтового дерева (Sequoiadendron giganteum). Пам’ятка природи «Секвоя» охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

Загальна площа 0,5 га, квартал 17, виділ 29 Лужанського лісництва ДП «Великобичківське лісомисливське господарство» Рахівського району Закарпатської області, висота близько 520 метрів над рівнем моря.

Розміри дерев у висоту сягають 45 – 55 метрів. Діаметр дерев – 26, 75, 96 та 130 сантиметрів.

Секвої — одні з найдавніших дерев, вони з’явилися на Землі більше двохсот мільйонів років тому, але багато з них не пережили Льодовикового періоду.

Ці дерева мають кілька назв. Секвоядендрон, секвоя гігантська, каліфорнійська сосна, величезна веллінгтонія, вашингтонія та мамонтове дерево. У 1847 році воно набуло постійне назву – секвоя.

Секвоядендрони велетенські належать до виду кипарисових з сімейства таксодієвих, тому вони не скидають голки, залишаючись зеленими цілий рік. Гілки секвої неймовірно великі та заокруглені на кінцях, тому мають вигляд мамонтових бивнів. Через це, а також гігантські габарити, їх і називають мамонтовими деревами. Шишки мають рівну пірамідальну форму, у кожній шишці міститься від 3 до 7 насіння, довжиною 3-4 міліметра. У секвої не дуже розвинена коренева система. Вони зазвичай заглиблюються тільки на 2-4 метри в землю, але розростаються вшир. А саме дерево, крім землі, поглинає вологу з повітря всією своєю поверхнею.

Секвоядендрони — це справжнє досягнення еволюції, бо надзвичайно пожежостійкі. Через грубу кору (а її товщина – 20-60 см), яка просякнута вологою, ці дерева витримують лісові пожежі, кора обвуглюється і захищає серцевину дерева, воно не страждає під час розгулу стихії. І ще один цікавий факт: саме коли горить підстилка у хвойному лісі, тоді краще проростає насіння секвоядендронів. Деревина цього дерева містить фітонциди, які відлякують численних шкідливих комах і тримають їх на значній відстані. Жуки не точать стовбур секвої, тому що в деревині міститься велика кількість дубильної кислоти, яка захищає від гниття. Їхня деревина унікальна, що витримує найстрашніші для дерев хвороби. Навіть мертві повалені дерева цього виду можуть десятки років лежати в лісі, фактично не руйнуючись. Саме тому ці дерева можуть рости і ростуть на Землі до 3 тисяч років, а деякі і до 6 тисяч.